Диско-дифузійний метод (ДДМ)

Визначення  чутливості до антибіотиків диско-дифузійним методом (ДДМ)

Диско-дифузійний метод - базується на вивченні зон затримки росту мікроорганізму навколо паперового диску, який просочений антибіотиком. В залежності від зон затримки росту визначають стійкі, помірно-стійкі та чутливі штами мікроорганізмів до того чи іншого антибіотика.

Важливо знати, що згідно із рекомендаціями міжнародних організацій, (EUCAST – Європейський комітет із визначення чутливості до антибіотиків, CLSI – Інститут із клінічних лабораторних стандартів), чутливість до деяких препаратів не можна визначати диско-дифузійним методом, оскільки не визначені критерії оцінки отриманих результатів.

Це стосується:

1. Колістин - кишкова паличка, клебсієла та інші ентробактерії, синегнійна паличка, ацинетобактер
2. Бета-лактами (пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми), глікопептиди (ванкоміцин, тейкопланін), даптоміцин, фосфоміцин – стафілококи
3. Даптоміцин – стрептококи груп А, В, С та G,
4. Меропенем – пневмококи при менінгітах
5. Бета-лактами (пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми) – пневмококи

Існують також мікроорганізми, чутливість яких до антибіотиків взагалі не можна визначати диско-дифузійним методом: Neisseria gonorrhoea, Neisseria meningitidis, всі анаеробні мікроорганізми, Helicobacter pylori  та інші міцеліальні гриби.

З огляду на вище сказане та з метою попередження втрати часу на повторні дослідження доцільно зразу використовувати автоматичний методом з визначенням  МІК для визначення чутливості до антибіотиків.